Тривожні діти

В наш час число тривожних дітей зростає.

У психологічному словнику дано таке визначення тривожності: це «індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, в тому числі і таких, які до цього не привертають» .

Слід відрізняти тривогу від тривожності.

Тривога – це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини. Іноді в тих же ситуаціях дитина залишається спокійна.

Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в самих різних ситуаціях ( при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомими дорослими, тощо), то слід говорити про тривожність.

Тривожність є стійким станом.

Кожній дитині притаманні певні страхи. Але якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини.

До теперішнього часу ще не вироблено певної точки зору на причини виникнення тривожності. Але більшість вчених вважає, що в дошкільному і молодшому шкільному віці причиною тривожності є порушення дитячо-батьківських відносин.

Кочубей Б.І. та Новіков Е.В. вважають, що тривожність виникає внаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:

1. Суперечливими вимогами, що предʼявляються батьками, або батьками і дитячим садочком (школою).

2. Неадекватними вимогами.

3. Негативними вимогами, які принижують дитину, ставлять її в залежне становище.

Психолог Брель Є.Ю. виявила певну закономірність: тривожність дітей зростає тоді, коли батьки не задоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем…

Ще одна причина виникнення тривожності – це авторитарний стиль батьківського виховання дітей.

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих його дорослих. Висока тривожність батьків, або вчителя передається дитині.

Навчальна тривожність починає формуватися ще в дошкільному віці. В багатьох сімʼях, протягом року, що передує вступу в школу, в присутності дитини ведуться розмови про вибір «гідної» школи та «перспективного» вчителя. Батьки наймають дитині вчителів, годинами готують його до вступу. Незміцнілий і не готовий до такого інтенсивного навчання організм дитини не витримує, він починає хворіти, бажання вчитися пропадає, а тривожність з приводу майбутнього навчання зростає.

Портрет тривожної дитини

В клас входить дитина. Вона напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що він очікує будь яких неприємностей.

Для тривожних дітей характерні і соматичні проблеми: біль в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, поверхневе дихання… Під час прояву тривоги вони часто відчувають слабкість у ногах, сухість у роті, прискорене серцебиття…

Ознаки тривожності у дитини:

  1. Не може довго працювати, не втомлюючись,
  2. Важко зосередитись на чомусь,
  3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння,
  4. Під час виконання завдань дуже напружений і скутий,
  5. Ніяковіє частіше за інших,
  6. Часто говорить про напруженні ситуації,
  7. Як правило, червоніє в незнайомій ситуації,
  8. Скаржиться, що йому сняться страшні сни,
  9. Руки зазвичай холодні і вологі,
  10. Нерідко буває розлад шлунку,
  11. Сильно потіє, коли хвилюється,
  12. Страждає поганим апетитом,
  13. Сон неспокійний,
  14. Полохливий, багато що викликає страх,
  15. Легко засмучується,
  16. Погано переносить очікування,
  17. Не любить братися за нову справу,
  18. Невпевнений в своїх силах,
  19. Боїться стикатися з труднощами.
  20. Часто не стримує сльози.

В дитячому садочку діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Це є допустимо і зрозуміло для дітей двох-трьох років. В подальшому слід звернути на це увагу і допомогти дитині краще справлятися з тривожністю.

Робота з тривожними дітьми повʼязана з деякими труднощами і потребує часу.

Психокорекційну роботу рекомендовано проводити в 4-х напрямках:

  1. Підвищення самооцінки,
  2. Навчання дитини керувати своїми емоціями в тривожних для нього ситуаціях,
  3. Зняття мʼязової напруги
  4. Робота з батьками.

Ці задачі дуже добре вирішує такий напрямок психотерапії з дітьми, як дитяча психодрама в поєднанні з арт-терапією, тілесною терапією, музичною, та юнгіанською казкотерапією.

Шпаргалка для батьків

  1. Уникайте змагань та будь-яких видів робіт, що враховують швидкість.
  2. Не порівнюйте дитину з іншими.
  3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи та релаксацію.
  4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, підтримуйте, хваліть, але так, щоб йому було зрозуміло за що.
  5. Звертайтеся до дитини на його імʼя.
  6. Самі демонструйте дитині зразки впевненої і адекватної поведінки. Будьте для неї зразком.
  7. Не ставте перед дитиною завищених вимог.
  8. Будьте послідовні у виховані.
  9. Робіть якомога менше зауважень.
  10. Покарання використовуйте лише в крайніх випадках.
  11. Не принижуйте дитину, караючи її.

Треба памʼятати, що тривожність може бути повʼязана з неврозом, або з іншими психічними розладами. В цьому випадку треба звернутися до медичного фахівця.


Література:

  1. « Шпаргалка для батьків»,- Є.К Лютова, Г.Б. Моніна, 2000.
  2. «Вікна в світ дитини»,- Оклендер В, 1997.
  3. « Як допомогти нашим дітям позбавитися страхів»,- Захаров А.І., 1995.

Підготувала для сайту:

 Олена Котлярова, практичний психолог, психодраматерапевт медико-психологічного центру ВНМУ ім. М.І. Пирогова.