В наш час число тривожних дітей зростає.
У психологічному словнику дано таке визначення тривожності: це «індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, в тому числі і таких, які до цього не привертають» .
Слід відрізняти тривогу від тривожності.
Тривога – це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини. Іноді в тих же ситуаціях дитина залишається спокійна.
Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в самих різних ситуаціях ( при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомими дорослими, тощо), то слід говорити про тривожність.
Тривожність є стійким станом.
Кожній дитині притаманні певні страхи. Але якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини.
До теперішнього часу ще не вироблено певної точки зору на причини виникнення тривожності. Але більшість вчених вважає, що в дошкільному і молодшому шкільному віці причиною тривожності є порушення дитячо-батьківських відносин.
Кочубей Б.І. та Новіков Е.В. вважають, що тривожність виникає внаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:
1. Суперечливими вимогами, що предʼявляються батьками, або батьками і дитячим садочком (школою).
2. Неадекватними вимогами.
3. Негативними вимогами, які принижують дитину, ставлять її в залежне становище.
Психолог Брель Є.Ю. виявила певну закономірність: тривожність дітей зростає тоді, коли батьки не задоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем…
Ще одна причина виникнення тривожності – це авторитарний стиль батьківського виховання дітей.
Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих його дорослих. Висока тривожність батьків, або вчителя передається дитині.
Навчальна тривожність починає формуватися ще в дошкільному віці. В багатьох сімʼях, протягом року, що передує вступу в школу, в присутності дитини ведуться розмови про вибір «гідної» школи та «перспективного» вчителя. Батьки наймають дитині вчителів, годинами готують його до вступу. Незміцнілий і не готовий до такого інтенсивного навчання організм дитини не витримує, він починає хворіти, бажання вчитися пропадає, а тривожність з приводу майбутнього навчання зростає.
Портрет тривожної дитини
В клас входить дитина. Вона напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що він очікує будь яких неприємностей.
Для тривожних дітей характерні і соматичні проблеми: біль в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, поверхневе дихання… Під час прояву тривоги вони часто відчувають слабкість у ногах, сухість у роті, прискорене серцебиття…
Ознаки тривожності у дитини:
- Не може довго працювати, не втомлюючись,
- Важко зосередитись на чомусь,
- Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння,
- Під час виконання завдань дуже напружений і скутий,
- Ніяковіє частіше за інших,
- Часто говорить про напруженні ситуації,
- Як правило, червоніє в незнайомій ситуації,
- Скаржиться, що йому сняться страшні сни,
- Руки зазвичай холодні і вологі,
- Нерідко буває розлад шлунку,
- Сильно потіє, коли хвилюється,
- Страждає поганим апетитом,
- Сон неспокійний,
- Полохливий, багато що викликає страх,
- Легко засмучується,
- Погано переносить очікування,
- Не любить братися за нову справу,
- Невпевнений в своїх силах,
- Боїться стикатися з труднощами.
- Часто не стримує сльози.
В дитячому садочку діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Це є допустимо і зрозуміло для дітей двох-трьох років. В подальшому слід звернути на це увагу і допомогти дитині краще справлятися з тривожністю.
Робота з тривожними дітьми повʼязана з деякими труднощами і потребує часу.
Психокорекційну роботу рекомендовано проводити в 4-х напрямках:
- Підвищення самооцінки,
- Навчання дитини керувати своїми емоціями в тривожних для нього ситуаціях,
- Зняття мʼязової напруги
- Робота з батьками.
Ці задачі дуже добре вирішує такий напрямок психотерапії з дітьми, як дитяча психодрама в поєднанні з арт-терапією, тілесною терапією, музичною, та юнгіанською казкотерапією.
Шпаргалка для батьків
- Уникайте змагань та будь-яких видів робіт, що враховують швидкість.
- Не порівнюйте дитину з іншими.
- Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи та релаксацію.
- Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, підтримуйте, хваліть, але так, щоб йому було зрозуміло за що.
- Звертайтеся до дитини на його імʼя.
- Самі демонструйте дитині зразки впевненої і адекватної поведінки. Будьте для неї зразком.
- Не ставте перед дитиною завищених вимог.
- Будьте послідовні у виховані.
- Робіть якомога менше зауважень.
- Покарання використовуйте лише в крайніх випадках.
- Не принижуйте дитину, караючи її.
Треба памʼятати, що тривожність може бути повʼязана з неврозом, або з іншими психічними розладами. В цьому випадку треба звернутися до медичного фахівця.
Література:
- « Шпаргалка для батьків»,- Є.К Лютова, Г.Б. Моніна, 2000.
- «Вікна в світ дитини»,- Оклендер В, 1997.
- « Як допомогти нашим дітям позбавитися страхів»,- Захаров А.І., 1995.
Підготувала для сайту:
Олена Котлярова, практичний психолог, психодраматерапевт медико-психологічного центру ВНМУ ім. М.І. Пирогова.