Н. Мак-Вільямс підкреслює – психотерапія це більше ніж вивільнення від симптомів, психотерапія має на меті досягнення пацієнтом психічного благополуччя.
16 елементів психічного та емоційного здоров’я
1. Здатність любити
Здатність бути включеним у стосунки, відкриватись іншій людині. Любити його таким як він є: з усіма недоліками та перевагами, без ідеалізації та знецінення. Це здатність давати і брати. Це також відноситься до батьківської любові та партнерського кохання між чоловіком і жінкою.
2. Спроможність працювати
Це відноситься не тільки професії. В першу чергу мова іде про можливість створювати і творити те, що є цінним для людини, сім’ї, суспільства. Людині важливо усвідомлювати що те, що він робить має зміст і є значимим і для інших. Це здатність привносити в світ щось нове, творчий потенціал.
3. Здатність грати
Тут мова йде в прямому сенсі «гри» у дітей, так і про здатність дорослих людей «грати» словами, символами. Це можливість використовувати метафори, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Психолог Jaak Panksepp, показав, що гра має велике значення для розвитку мозку. У сучасному світі все більше людей перестають грати. Ігри з активних перетворюються у «відсторонено-спостерігаючі». Люди усе рідше самі танцюють, співають, займаються спортом, все більше спостерігають як цим займаються інші. Цікаво, які наслідки будуть для психічного здоров’я.
4. Безпечні стосунки
Нерідко люди, що звертаються за допомогою, є у стосунках насильницьких, загрозливих, залежних – одним словом нездорових відносинах. І однією з цілей психотерапії допомога у виправленні цього факту. Щоб краще зрозуміти природу цього явища, звернемось до теорії прив’язаності Боулбі. Він описав три типи прив’язаностей – нормальну, тривожну (людині складно бути наодинці, тому Людина «прилипає» до значимої людини/об’єкта) та уникаючий тип (людина може легко відпустити Іншого, але при цьому залишається з неймовірною тривогою всередині). В подальшому виділили ще один тип прив’язаності – дезорганізований. Люди з таким типом прив’язаності часто реагують на людину, що за ними доглядає як на джерело тепла і страху. Такі стосунки часто спостерігаються після перенесеного насилля або знедолення. Вони «прилипають» до об’єкта прив’язаності та одночасно «кусає» його. Порушення прив’язаності досить поширене явище, але хороша новина – її можливо змінити. Психотерапія добре підходить для цієї мети. Люди з таким типом прив`язаності часто реагують на людей, які приділяють їм увагу як на джерело одночасно і тепла і страху. Це властиво людям з межовим рівнем особистісної організації, і часто може мати місце після переживання в дитинстві епізодів насильства. Такі люди “прилипають” до обʼєкту привʼязаності і одночасно “кусають” його. Нажаль, порушення привʼязаності – це досить поширене явище. Проте, тішить той факт, що тип привʼязаності можна змінити. Як правило, для цього добре підходить психотерапія.
5. Автономія
У людей, які звертаються за психотерапією, часто відмічається нестача автономії. При великому потенціалі, якщо вони змогли прийти у психотерапію, люди роблять не те, що вони хочуть насправді. Вони навіть не встигають усвідомити, що саме їм насправді хочеться. При цьому автономія може зміщатись на інші області життя. Наприклад, пацієнти, що страждають на анорексію, найчастіше намагаються контролювати хоча б щось, що їм видається доступним, обираючи замість своїх бажань вагу.
6. Переживання сталості себе та об’єкта або концепція інтегрованості
Це здатність залишатись у контакті з усіма сторонами власного «Я», як хорошими так і поганими, як приємними, так і з тими, що не викликають захоплення. Це здатність відчувати конфлікти і при цьому не розщеплюватись. Це контакт між «Я-дитиною», яким я був, тим, хто я є сьогодні і тією особистістю, якою я буду через 10 років. Це властивість враховувати та інтегрувати все те що дано природою і те, що зміг розвинути в собі самостійно. Одним із порушень цього пункту може бути «напад» на своє тіло, коли воно не сприймається як частина себе. Воно стає чимось окремим, що можна змусити голодувати або різати і т.д.
7. Здатність відновлюватись після стресу (сила Его)
Якщо у людини достатньо сили Его, то, коли вона стикається зі стресами, вона не починає хворіти, не використовує для виходу зі стресу жодного ригідного психологічного захисту, не зривається. Особа здатна найкращим чином адаптуватись до нової ситуації.
8. Реалістична і надійна самооцінка
Багато людей нереалістично і при цьому досить жорстко оцінюють себе, вони є носіями критикуючого, жорсткого Супер-Его. Можлива і ситуація навпаки – завищена самооцінка. Батьки вихваляють дітей, бажаючи мати найкраще, в тому числі і «найкращих» дітей. Але безпідставна похвала, в самій суті якої бракує любові і тепла, вселяє в дітей почуття пустоти. Вони не розуміють, ким є насправді, у них є відчуття, що насправді їх ніхто не розуміє. Вони часто діють, немовби мають право на особливе ставлення до себе, хоча це і безпідставно.
9. Система ціннісних орієнтацій
Важливо, щоб людина розуміла етичні норми, їх зміст, але при цьому була гнучкою у користуванні ними. У 19 столітті говорили про “моральне божевілля”, що зараз називають радше антисоціальним розладом особистості. Це серйозна проблема, пов’язана з нерозумінням, несприйняттям людиною різних етичних, моральних і ціннісних норм та принципів. Хоча в той же час у таких людей можуть бути збережені інші елементи з даного списку.
10. Здатність витримувати накал емоцій
Витримувати накал емоцій – означає вміти залишатися з ними, відчувати їх, при цьому не діючи під їх впливом. Це також одночасна здатність залишатися в контакті і з емоціями, і з думками -своєю раціональною частиною.
11. Рефлексія
Здатність залишатися “Его- дистонним”, дивитися на себе ніби з боку. Люди з такою рефлексією здатні бачити, що саме є їх проблемою, і відповідно, обходитися з нею таким чином, щоб вирішити її, максимально ефективно допомагаючи собі.
12. Менталізація
Володіючи цією здатністю люди здатні зрозуміти, що інші – це зовсім окремі особистості, зі своїми особливостями, особистісної та психо-логічної структурою. Такі люди також бачать різницю між тим, що вони відчувають себе скривдженими після чиїхось слів і тим, що насправді інша людина не хотіла їх образити. Образа швидше викликана їхособистим, персональним досвідом і особистісними особливостями.
14. Баланс між тим, що я роблю для себе і для свого оточення
Це про можливість бути собою і піклуватися про власні інтереси, враховуючи при цьому і інтереси партнера, з яким є стосунки.
15. Почуття вітальності
Здатність бути і відчувати себе живим. Віннікот писав, що людина може нормально функціонувати, але при цьому бути як ніби неживим. Про внутрішню омертвілість писав і Андре Грін.
16. Прийняття того, що ми не можемо змінити
Це про здатність щиро і чесно сумувати, відчувати скорботу у зв’язку з тим, що неможливо змінити. Прийняття своєї обмеженості і оплакування того, що б нам хотілося мати, але цього у нас немає.
Таким чином, у кожної людини можуть бути присутніми в різній мірі ці 16 елементів психічного здоров’я.
Є певні закономірності та взаємозв’язки між, наприклад, типом особистісної організації та “пробілами” у цьому списку. Але в самому загальному вигляді цей список являє собою глобальну мету для психотерапії, з переважним урахуванням індивідуальних особливостей кожного клієнта.
І звичайно, перераховані елементи психічного здоров’я не є однозначним еталоном, скоріше – орієнтиром, який, втім, кожен може сам для себе обрати.